Ми не ангели, а люди.
А так хочеться літати,
Серед світлої облуди
Стрімко до вершин зринати.
Почуття дарують крила —
Ті щосили рвуть кайданки.
І душа, немов стокрила,
Виривається за рамки.
І пірнає, мов комета,
У небесному сплетінні,
Швидкоплинна, як ракета,
Залишає в небі тіні.
Світ тоді, немов світає,
І освітлює планету.
Нам любов серця єднає,
Спонукає двох до злету! 2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322008
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2012
автор: Lana P.