Шостий день як сонце недужає.
В сонця звужуються мізки,
В сонця пальці такі напружені,
Як одружені чоловіки…
І немає кого покликати,
Справжнє пекло – тепер вгорі…
А вгорі - ні “швидких”, ні лікаря…
Повмирали всі лікарі,
Погоріли у кашлі сонячнім,
Попеклися його вогнем…
Сонцю боязко… сонцю боляче…
Сонце плаче… воно – одне…
І тікають боги налякані
(Кожен шкуру свою трима)
До землі, де самі з чортяками
Родичаються крадькома.
І ніким з людей не засуджені,
Вони інших шукають коренів…
Сьомий день як сонце недужає,
Світ чекає свого сотворення…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322
Рубрика: Стихи, которые не вошли в рубрику
дата надходження 30.03.2004
автор: Анна Багряна