(Героям Крут)
Нас тут триста, як скло,
Товариства лягло.
Тарас Шевченко
Тихо падає сніг. Гулко капає кров
Десь з-під серця, що в холод закуте.
Не жалію я, мамо, що вчора пішов
В бій смертельний під станцію Крути.
Я лежу на снігy, що червоним стає,
Наче маки у нас на городі.
Пам'ятаєте, мамо, дитинство моє?..
Ви співали мені про свободу!
Перед смертю я згадував рідне село.
В «Кобзарі» Ви узимку читали:
"Нас тут триста, як скло, товариства лягло..." -
Так, мов долю мою віщували.
Я хотів нагадати чи Вам, чи coбi —
Україна не втратила сили.
Ми, віддавши себе у тяжкій 6opoтьбi,
Порятуєм її від могили.
Вибачайте мені. Я інакше не міг.
Краще вмерти - та волю здобути..
На могилу мою тихо падає сніг.
Мамо, мамо, не плачте, це – Крути!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321952
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 14.03.2012
автор: мирослава