Впіймав рибку золоту,
Кирпатий Данило,
На картину було ту,
Подивитись мило.
Рибка проситься у нього,
У долонях скаче,
А Данило з того всього,
Сів та з радості плаче.
Ото радість привалила,
Попав рибак у казку,
Кров у голову забила,
Потішу Параску.
Є машина у Івана,
А у Павла коні,
В Гната любляча дружина,
Все, як на долоні.
Три бажання думати годі,
Хай згорить машина,
В Павла здохнуть коні,
А Гната дружина -
Закохається в Данила,
Дарма, що кирпатий,
Гната вмить, щоб розлюбила,
Досить панувати.
Груди радість розпирає,
Оце-то рибалка,
Тут Параска в бік штовхає,
А в руках качалка.
- Вставай вражий, чоловіче,
Годі уже спати,
Та під ніс качалку тиче,
Буде пригощати.
Тут Данило, як підскочить,
Та в крик до Параски,
Через твої кляті очі,
Та з твоєї ласки,
Упустив золоту рибку,
Зірвалася клята,
Через таку дурну жінку,
Не діждався свята!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321924
Рубрика: Гумореска
дата надходження 14.03.2012
автор: Антоніна Грицаюк