Я вийшов із своєї кімнати два роки тому,
Одягнутий у футболку кохання і шорти радості,
Мені не було холодно, навіть добре було у цьому,
Кросівками довіри топтав по дорозі всі гадості.
Кімнату просто зачинав, навіть не прибрав,
Просто пішов, просто залишив,
Мене не цікавило що скажуть, - я ж кохав,
Мені було добре, - за минулим я не тужив.
Я гуляв у тій одежі трохи часу,
Йшов вперед з надією в кишені,
Гадостів потоптав - я цілу массу,
а копійки в гаманці - перетворювались на «зелені»
я перебув дві зими – не замерз, футболка гріла…
ні разу не шкодував, - що так легко вдівся
вона була чиста, білосніжно біла..
я тішився… і душою і тілом нею грівся..
та прийшов циклон… змінилася погода,
холодно стало.. не так як завжди,
спочатку був дощик, а потім взагалі вже негода,
я дивився на сонце.. просив «підожди!»
повернувся в кімнату.. прибрав, помив,
перебрав гардероб, легку одежу у шафу сховав,
із старих речей - тільки надійне лишив,
що в мене стільки хламу – навіть сам і не знав.
Вроді сонце на дворі, а я ще в пальті ходжу,
Одна людина його із спогадів зшила,
Помалу і відповідь в собі находжу,
Це все осінь, це вона усе вбила….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321769
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2012
автор: oleg lytvin