Забудь мене! Й листи чудові
Спали на жовтому вогні
Ти говорила на тій мові
Що не подобалась мені
Забудь мене! Й на правду подивися
І не роби ти більше помилок
Побачиш ти мене! І різко розвернися
У інший бік зроби від мене крок
Забудь мене! Нічого вже не вийде
І сонце навіть не покаже шлях
Будуть моменти що воно не зійде
Тоді малюй його лише в своїх думках
Забудь мене! Я більше так не можу
Не можу так! Й не можу навпаки
Я більш тобі невчім недопоможу
Не зазирну в твої вже я думки
Забудь мене! Бо забувати треба
Не падай вниз, ти лиш лети туди
Де можна зразу доторкнутись неба
І завжди досягнуть цієй мети!
Забудь мене! Забувши ти відчуєш
Що голос мій не так вже і кричить
Та ти його вже більше не почуєш
Він й так уже давним давно мовчить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2012
автор: Leaf