одним ударом в сонячне сплетіння,
цеглиною до шиї - кидай в море.
рубай вже гілля, виривай з корінням.
накрий рядном смиренної покори.
хай по хребтах сповзають ржаві марси,
а хроніки - по сивій бороді.
не смій чужого вкраденого вкрасти.
не стій стовпом між сотнями стовпів.
лише зітхання давить перевтому.
- попереду небесні береги?
- та ні. правіше. не у тому домі,
не в тому часі, кольорі, тобі.
закрутиться вода поверх ногами.
ніде. ніщо. русалки будуть спать.
не смій. не стій. стріляй. кидай ножами
у сутності, які в тобі сидять.
зіжми курок, заправ всі вільні баки
на задньому сидінні у мішку.
піковий туз. не те. пора у дамки.
облиш. залиш малюнки на піску.
одним ударом по столі кістками.
заїж, запий, згадай свій заповіт.
і ще б спалити пам"ять між мостами,
і ще б спалити цей несправжній світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321646
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2012
автор: стася лисиця