Зима лютує, як зраджена коханка.
Дурна, чого ти? Час не зупинить.
Жалілась, скиглила, боліла лихоманкою.
Але вже знала , що надходить мить.
Зиму не шкода, анітрішечки не шкода.
Її ще буде. А мить така одна.
Ну ось, нарешті, розпогодилась Природа.
І народилась дівчинка Весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321620
Рубрика: Присвячення
дата надходження 13.03.2012
автор: Валентина Курило