У навстіж відчинені
Вікна душі
Пливуть, пливуть
Мріями квіти,
Вечору квіти.
І сплять уже діти
У місячнім промені –
Місячний промінь
Ніжний такий.
А сопілки уста
Шукають уста
Мелодій небесних
Між тихих зірок.
Чи то, може, ангели,
Ангели, може?
Чи то, може, серце
Шукає, шукає
У навстіж розчинених
Вікнах мелодію,
Кохання мелодію
В зорях роси?
А діти вже сплять
У місячнім промені –
Місячний промінь
Ніжний такий.
Звуки годинника
Голосно чути.
Рука у руці,
Очі – в очах.
Пливуть у розчинені
Вікна душі
Квітами ніжності
Хвилі і хвилі.
І серце то плаче,
То тихо радіє,
Щасливе у всьому,
Стрічаючи все.
Чи то, може, грає
Кохання мелодія?–
Серце не знає.
Його розривають
Хвилі тремтливих
Небесних свічок.
Чи то, може, ангели,
Ангели, може?
А діти вже сплять
У місячнім промені –
Місячний промінь
Ніжний такий.
Голос далекий
Все ближче і ближче.
Ніжний такий…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321588
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2012
автор: Анатолій Штанько