***
Ні, не світляк... Та най би був світанком,
Слабким промінням, першим з-за гори...
Я б допивала неба філіжанку,
А він би вправно теплі кольори
Топив у іскрах вранішнього сонця
Моїх чуттів, торкаючи уста.
Блакитна мальва в дзеркалі віконця...
Авжеж, блакитна! Нитка золота
У косах тихо вигравала б... Ну ж бо!
Прилинь на мить між крилами надій!
Мій милий друже, мій коханий друже...
Та не світляк… Не промінь… І... не мій...
(11.03.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321563
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2012
автор: Леся Геник