Лунає вальс в пустій кімнаті.
Як він зажурено звучить!
І слухає його вдесяте
Та тиша,що ось тут стоїть.
Легкий початок, граціозність,
А далі ціла боротьба.
І хочеться лиш крикнуть:"Досить",
Та не скажу оці слова.
Софі створила із печалю,
І смутком знов оповила,
І стільки горя, стільки жалю!
Вона в ньому передала.
Нема Софі. Та ще витає
Її неспокій раз у раз
Ніхто вже більше не зіграє
Отой "меланхолійний вальс".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321537
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2012
автор: Олена Собко