Ніч. Стою на бруківці. Чи то Лондон чи то Львів - не знаю. Туману немає. Тільки легенький морозець відхоплює пальці рук. Розум чистий. Але мене щось манить. Дим?... Тютюн?... Ні. Це вампір! Так, це вампір... Чи все таки дим?... Не знаю... Заплутався. Але одне знаю точно - хто б це не був, за кого б себе не видавав, він - кровопивця, що малими дозами висмоктує з мене усі соки. Як вправно у нього це виходить! І як уміло він користується цією вправністю!
Мені до нього не можна. Я знаю це. Але...
Він обхопив мене своїми ручищами і почав закутувати у невидимі тенета, з яких мало кому вдавалося вийти неушкодженим. Та я й особливо не пручаюся. Навіть не роблю жодних спроб для визволення з-під влади свого могутнього і противного загарбника...
Потроху приходжу до тями. Ніякої бруківки немає. Покидаю світ фантазій і розумію, що увесь цей час сиджу на лавочці по коліна занурений у сільське болото. Я тут не один. Біля мене сидять дві чоловічі постаті впнувши свої голови у мобільний телефон з якого долинають звуки порно. З боку складається враження, що я цураюся їх через, що повернутий до них спиною. Але це не так... Просто я уже бачив цей фільм...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321397
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2012
автор: Ессай