Ніч. Небо. Зорі. І під цією красою ми тільки удвох.
Невже це насправді і невже це не сон.
Можливо це і так.
Але так хочеться щоб це все було насправді.
Ми говорили про нас і про те що з нами буде
Про наше майбутнє та про наше минуле.
Оскільки нам здавалося що на світі тільки ми.
І в ту саму ніч я сказав тобі дещо:
“Якби не ти, то я б і не знав
Що є щось таке, чого я не відчував.
Якби я тільки міг все повернути назад
Перечитати спочатку життєвий трактат.
Можливо все було б ще краще ніж є
Але все таки добре що кохання живе”.
Я говорив тобі все це до самого ранку
Ми разом дочекались нового світанку.
Тут сонце зійшло і впала роса.
І райські над нами стоять небеса
Я довго дивився, не відводив очей.
Дивився на тебе, і всіх цих ночей.
Які у нас були разом в самоті.
Теплі години у повній темноті.
І за те що ти є і за те що живу
За це я тебе безмежно люблю.
І тоді коли просто тебе поруч немає
Світ навколо мене неначе стихає
Від цієї тиші дзвенить у вухах
І це є свідоцтвом того, що це просто страх
Страх того, що навіки втрачу тебе
Не вірю очам, переслуховую все.
Все що ти кажеш ”Кохаю тебе”
Маю надію що так завжди буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321364
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2012
автор: Сонячний