Сумно стоїть наша школа,
Віти верба похилила
Треба прощатися з нею,
Хоч і іти нам несила.
Ключ журавлиний у небі.
Ми тим ключем і полинем
Всі вже покинем домівки
І полетимо у вирій.
Мамі і батьку вклонюся,
Що хвилювались всі ночі
Нас виглядали зі школи,
Ваші ласкавії очі.
Руки тепло дарували,
Навіть, в лихую годину
Ви завжди пригортали,
Як ту маленьку дитину.
Вже підросли ми так швидко,
Стежка свій шлях прокладає
Ми вже дорослі лелеки!
Нас ще багато чекає!
Мудрість учителя знову,
Буде тепер межи нами
І теплоту, що лишали
В наших серцях Ви роками.
Край і калину з вербою
Будем завжди пам'ятати
І повертати додому,
Знову до рідної хати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321312
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2012
автор: Олена Собко