Подихи…
Вони
Як поламані ляльки –
Ніколи не були
Живими,
Але їх так болить,
Коли вони
Стають вже
Непотрібні,
Коли їх
Просто видихнули,
Виштовхнули
Із себе,
Із черговим,
Незначним словом,
Невартим
І копійки –
Для чого?
Як багато,
Коштує тобі
Кілька грам
Зайвої брехні?
Скільки кисню
Ти втрачаєш?
Скільки коштовного
Повітря
Вислизає
Із
Твоїх легень,
Коли вуста промовляють –
«Ти потрібна мені!»
Не задихайся!
У мене немає
Кисневої маски
Ще й для тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321260
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2012
автор: Тереза Абіс