А ти згадай, прошу згадай ,
За горизонтом луг без краю,
як дарував нам небокрай ,
Веселку часточкою раю .
Для нас спустився із небес ,
Водою нас поїв живою .
З тисячоліть в красі воскрес ,
Благословив гріхи рукою .
В розмаї квітів серед трав ,
Серденько в грудях защеміло .
Тебе кохати і любить ,
І буть закоханим схотілось...
Розтав туман на грудях плес,
Вітри над лугом заніміли .
Для нас обох в краю чудес ,
В блаженстві трави захмеліли .
Сережки падали з берез,
Над нами весело сміялись.
Бринів Супоєм полонез
У круг птахи всі позлітались.
Ти віддалась і я віддав
Тобі прекрасній все до краю .
Все відійшло лиш сум зостав
Й вчорашні бризки Водограю .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321231
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2012
автор: Дід Миколай