Мамина вишня в саду проростала
Догляд і радість завжди вона мала.
Хоч і не чула від діток ні слова:
Вдячного "дякую"люба та мова.
Вишні щорічно родили у неї
Гарні, червоні і темно-вишневі.
Користі людям принесла багато,
Та повсякчас сумувала щось мати.
Мамина вишня усе відчувала,
Ніби із ненькою цілим та стала.
Кожна тривога і кожна образа
Все хвилювало обох і одразу.
В неньки за діток серденько боліло,
В вишні всередині все аж горіло.
Часом буває скрикує мати -
Вишня гілки починає ламати.
Старість до неньки в вікно заглядає,
Вишня потроху в саду вже всихає.
Ось відцвіло все життя у матусі
Корінь у вишні усох та погнувся.
Так швидкоплинно життя відцвітає
Неньки нема та і вишні немає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321001
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.03.2012
автор: Олена Собко