Байдужий погляд давньої довіри,
Оцінення душі, мов шквал вітрів.
Гірких образ стелилося безміри
І оправдання в павутинні слів.
Непевний час теребить кожне слово,
Прожитий день - просіяне зерно.
У музиці лунало в ритмі соло
І висихало від спекот русло.
Вже сум'яття пристало в долі клином
І на піску розвіяні сліди...
У нашій дружбі хтось насправді винен,
А винні у реальності обоє ми.
Час рани лічить, це прекрасно знаєм,
Днем завтрашнім лише живу.
Останньою надія помирає
І витираю в усмішці сльозу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320975
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2012
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА