Останню надію складаю,
Ще пломеніє багаття.
Думками себе обпікаю
і вірю наївно у щастя.
Сльози, мов дощ солений,
Я з Богом одна у стінах.
Весь день проминув терплений,
Я сподіваюсь пізно.
Хтось нам розсипав горе
Чи можна його зібрати
Та кинути в Чорне море,
Забути й нічого не знати.
А все ж, користала третя,
Знала ж у шахи грати.
У цім гамірному шумі
Не було чого сказати.
Слова, вже не мають змісту,
І погляд між нас - останній.
Мені залишилося, просто
забути гірке кохання.
Спечалена, я змирилась.
По-іншому жити не знаю,
Вгамовую біль і співаю
І просто без слів німію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320970
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2012
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА