Тарасе, Отче наш преславний!
Ти зі священної гори
Зійди Месією! Во славу
Молитву Неньці сотвори.
Колись твоя нужденна мати
Стогнала в клятому ярмі,
А нині - соромно й казати -
Дійшли до урвища самі!
Чи бачиш ти, великий Сину,
Як бузувіри, день при дні,
Твою стражденну Україну
Грабують, спродують на пні.
Чи ті схизматики лукаві,
Безродне плем"я крикунів,
Що ладні вбити нашу славу,
Спалити волю на вогні...
Кому довіритися в скруті,
Хто Україну захистить?
Невже ми Богом позабуті,
А пам"ять у кайданах спить?
І щоб з кайданів тих ганебних
Не сміли кпинить фарисеї,
Нам не потрібно од хвалебних,
Нам треба власного Мойсея!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320586
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.03.2012
автор: Дощ