Заклопотаний димом мій сніг,
Навесні не розтане мабу̀ть
Розсипаю до втомлених ніг,
Сіль-пісок, що під назвою «Суть»…
Розкидаю у небо слова,
Щоб почули яскраві зірки
Я готовий сприймати дива,
Щоб затихли нарешті думки
Розплескаю тихенько ту воду,
Щоб побачити серед облич
Шлях – по таємному броду,
Відшукати щасливу лиш ніч…
------------------------------------
Хоч крокую в піску,
Що розсипав до ніг
Та не втратив зв’язку,
Зберегти все ще зміг…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320470
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2012
автор: Вальдемар Феруменко