На горі зеленій – ясен височіє,
Крона, ніби хмара, сонце закрива.
На сопілці грати, парубок не вміє,
Та навчить співати – шовкова трава.
З-під гори фонтаном, джерело сміється,
Воду чарівливу із землі дає.
Коли сонця промінь - музикою ллється,
Сила у водиці – імпульсами б’є.
Хто краплину вип’є – забуде образи,
Хто купатись піде – стане молодим.
Якщо не боїшся, й з дна дістанеш стрази,
Стануть вони долі – даром золотим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320450
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2012
автор: Любов Чернуха