Така незвично незвичайна,
Така чарівна і близька,
Така омріяно-печальна,
Така – така вона.
Вона, то образ небосхилу,
То символ моря; буревій.
Вона, то втрачена перлина
Моїх буденних світлих мрій
Вона моя, і недосяжна,
(вона сміється – я живу!)
Та сутність її неосяжна.
Вона мовчить – а я кричу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320430
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2012
автор: the Last Good