І пригадалися Шевченкові слова,
Згадалась хата і весна вишнева,
Політ хруща, защемлена душа,
Що думкою лягала на дерева.
З’явився образ, як в думках ікона,
Я долю перебрав свою і Кобзаря,
Із нею буду жити я до скону,
Бо це Його земля й земля моя.
А нині в день народження Шевченка,
За Його душу Богу помолюсь,
Бо Україну Він любив, як неньку,
Його любові я ще научусь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320352
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2012
автор: Віталій Назарук