Летить стріла життя давно;
Летить, руйнує вежі часу.
Забутим шлях-веретено
Стає з віками, чи відразу.
А скільки є уже доріг
і скільки їх переорали:
Наш край і скіфський крок зберіг;
Козацьку кров ввібрали трави.
Немає в часу вороття -
Та все у ньому возз’єдналось.
Творилось завжди майбуття;
Стріла народу не зламалась.
Летить вона через літа,
Стягає мудрість від начала.
Твій рідний край, земля свята
В народ усіх нас об’єднала.
29.02.2012 Б.Ц.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320333
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2012
автор: Андрій Гагін