Хтось пише вірші, так що слух чарують
Хтось прозу пише,так що аж спиняє дух.
А я,- чорнилом виливаю душу
В невмілу риму яку зараз пишу тут.
Я не пишу щоб когось здивувати,
І не чекаю визнання чи похвалу.
Звичайно,ці рядки ще буду розвивати,
Й покажу в них, думок всю глибину.
І як поет, не вийду я на світову арену,
І вірші ці побачать,-десь десятки два.
Та не число є тим, що має значення для мене,
А розуміння слів, в яких моє життя.
Можливо і не зможу донести я,
Всю суть і сенс думок,які вирують в голові;
Можливо не зумію розказати,
історію оспівану в душі.
Але я все одно напишу,
Запишу у віршах своє життя.
Думки свої у римах я розкрию,
В рядках сховаю все своє буття.
3 Березня, 2012
Уляна Л. (Нью Йорк)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320297
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2012
автор: Уляна Любчик