Коли читаєш ти Костенко Ліну –
Одна лиш річ тобі насправді невтямки:
Звідкіль такі краї безкраї, такі крила,
Звідкіль багато так у Ліни на душі?
У серці в неї розцвітає пишна квітка,
І пахощі поширюються скрізь,
А ззовні світ – антропогенна клітка…
Вона тендітна жінка, що говорить,
І не боїться правди ні на мить,
Її цей світ байдужістю не зломить –
Бо небайдужа Ліна, значить варто жить!
Вона кохає, любить і не спить –
Всю геніальність на папері виливає.
Але душа болить і серденько тремтить –
Антропогенна клітка крила підрізає.
Тож словом невичерпно вичерпним
Вона себе вписала у історію –
Шукачка Істини, предвічної теорії,
Їй байдуже на світу меланхолію.
Для неї слово правди – перш за все!
Вкарбоване у вірш письменниці лице.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320241
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2012
автор: Сахадж