він знаходить в книжках досі мертве листя
і навмисно частує собою страху немовлят.
сад його стиглих снів перекреслює долі обійстя,
двісті років без слуху й вмонтованих в руки порад.
я так рада йому,
я вже чую все ближче ці кроки.
зір глибокий і вулиці майже пусті,
мій Сирокко не ділить безглуздя на спокій,
мовчки пишучи суміш із двох диких тіл.
він хотів оминути моє існування
востаннє
і здіймався велично,
і нищив високі мости.
так буває коли ми майструєм змагання,
у яких не програти,
але і не перемогти.
він знаходить у листі книжки, тихі кроки
і не хоче читати,
й боїться мене в них знайти.
мій Сирокко не ділить безглуздя на спокій,
мій Сирокко вмирає сьогодні
огидно-святим...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320233
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2012
автор: Biryuza