- Ми-и-ило… - сказало Мило, і вдоволено примружилося. - …кому ж я дістануся … мабуть… потраплю до ванної кімнати якоїсь чепурної красуні… та як же я приємно пахну… а яка ж у мене обгорточка барвиста і цупка… одразу видно - делікатна панянка…
До полиці поспіхом підійшов чоловік і кинув перший ліпший брусочок мила до корзини. Там уже лежали дві пари шкарпеток, набір носовичків і страшенно пихата коробка розрекламованого прального порошку…
- Що ж, - зітхнувши, заспокоїло себе Мило, - комусь і про чоловіків дбати доводиться…
- …не присувайтеся до мене так близько, - звернулося Мило до Крему Після Гоління… - ви надзвичайно звабливий тюбик, але ж, бачите, я в обгортці…
Ванна кімната освітилася. Той самий чоловік, щойно зодягнений у домашню одежу, взяв Мило, без жодних церемоній здер з нього яскраву обгортку і поклав мармурово-рожевуватий брусочок назад на поличку…
- …не роздивляйтеся на мене так відверто, - звернулося Мило до тюбика Після Гоління, - я соромлюся… я не готове ще до таких рішучих перемін…
- Дуже треба… - образився Тюбик, - я, знаєте, давно заручений із винятково порядною дамою - Небезпечною Бритвою. Моя наречена, мало, що постійно заглиблена у саму себе, то ще й футляра шкіряного майже ніколи не скидає… то на всіляких сторонніх безсоромниць я й не задивляюся… у майбутньої дружини моєї, знаєте, дуже відточені і гострі реакції…
- Ви такий сучасний парубок, - звернулося невдовзі Мило до Помазка, - зачіска у вас цікава… це, мабуть, називають ерокезом…
Але Помазок був імпортним, то мови мильної тутешньої не розумів…
- Ой! – тільки й спромоглося сказати Мило, як Чоловік, наніжившись у теплій ванні, ухопив його міцно всією п`ятірнею і ну натирати себе з усіх боків…
- …досить приємно опинитися в таких міцних руках, скажу я вам, - звернулося Мило зо Зубної Щітки, що вміла стояти у стаканчику, як балерина, на одній, затовстій, щоправда, нозі… - довелося мені таки добре над ним потрудитися… аж трохи схудло, здається, - продовжувало ділитися враженнями Мило. Та Щітка розмову не підтримала, бо дуже пишалася далекими своїми родинними зв`язками з пихатим іноземцем-Помазком.
– …ну, тепер я вже цілком досвідчена дама… у стосунках з чоловіками… - ніяк не вгавало Мило. – і, скажу вам по секрету, завтра вранці він обіцяв знову до мене прийти… - але ніхто з присутніх на поличці мильних зізнань не слухав. Бо яка радість дослухатися тих, хто потрапляє у вишукане товариство так не надовго…
- Він таки любить мене, - сказало Мило власному дзеркальному відображенню, черговий раз повернувшись на поличку. – Щоранку й щовечора ми зустрічаємося… у його рухах – стільки сили, пристрасті… між нас – така чистота! але чому ж я так худну… скоро стану зовсім тоненьким змилочком… боюсь, одного разу навіть до решти розтану від своєї самовідданої любові… як же він тоді буде жити без мене? - але дзеркальне відображення не знайшло жодних слів, і тому промовчало.
Наступного ранку тоненький змилочок – усе, що залишилося від колишнього повнотілого Мила, повертаючись на знайому поличку, послизнувся, ударився, падаючи, об край умивальника, тоді, проїхавшись кахельною підлогою, опинився під ванною…
- Який же я необережний, - поскаржився змилок самій тільки темряві, - але нічого, нічого… він знайде мене… увечері він забере мене звідси…
Увечері Чоловік заніс до ванної кімнати і поклав на поличці новий брусочок мила, в такій же цупкій і яскравій обгортці…
- Он як воно трапляється часом у житті, - зітхнув Змилок. – Що ж, журитися все одно не варт… Я був у цьому світі… був! …і завдяки мені світ цей став набагато чистішим…
- І солодшим! – нарешті почулося у відповідь. То сказав виплюнутий недавно дитиною недосмоктаний до решти цукерок-льодяник, що також долею випадку опинився у темряві під ванною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320133
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 08.03.2012
автор: Валя Савелюк