Холодні пальці - не з тобою.
І стигнуть губи - я не здаюсь в полон.
Я не тону, але і не злітаю,
Згубила крила - ти мене знайшов.
Занадто сильна, щоб кохати.
Замало часу - він тікає вмить.
А я навчилася прощати,
Не треба жертв, я пропоную мир.
Це твій вогонь - він обпікає,
Я ж звикла до колото-різаних ран.
Душа ховається, втікає,
Її плекає мій самообман.
Іще один шматочок серця,
Закутого в кайдани болю,
Уже зігрітий твоїм сонцем,
Та все ж не проситься на волю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319926
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2012
автор: Vertigo