я чую звуки; вони відкладаються у моїй голові; забуваю.
покажи свої руки! ти ховаєш там щось, я знаю!!!
небо згасло. спіле листя опало. поранене, спало
і дихало своїми сухими легенями. чортові астматики!
мій смітник переповнений жменями математики.
моя голова переповнена обривками снів
(хто схотів - той прозрів)
мої очі дивиляться вульгарні картинки
і адаптуються. бо раніше вони дивились на знімки хаббла
а зараз - де не влізь, то скрізь якісь траббли.
так має бути. зі всіх дірок цього простору
витікає втома.
випустіть, випустіть ссуки, я хочу додому!!!
з'їмо оце яблуко вдвох, а про те, що воно в нас було,
ми не скажем нікому
заткнись, об'єктивність, пака
*я тебе не чую, вуха замалюю! я тебе не чую, вуха замалюю*
ну відвали, не валяй дурака!
я тебе не люблю, полюбив я другую.
О, ці ненаситні слова! Вони користуються моїм ротом, як їм заманеться.
О, ці неспокійні пальці! Вони так і прагнуть займатися коханням із клавіатурою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319535
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2012
автор: del