Знову в паніці, небо падає.
Знову щастя змиває зливою.
Той згори мене навіть не згадує,
Не народжена бути щасливою.
Серце стало сильніше битися -
Це воно на шматки розривається.
Та не варто тобі тужитися,
Таке часто зі мною трапляється.
Не така, нічия, неоднакова,
Не для мене написані правила.
Коли серце так гірко плакало
Вона б в "дурку" мене відправила!
Утікти, утонути, згубитися
Не пускає поріг буденності
Як не зможу життям напитися,
Задихнуся в вогні нікчемності.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319433
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2012
автор: Vertigo