Ти мені так болиш,
Немов би ножем по живому.
І навіть коли мовчиш,
Твою відчуваю втому.
Ти мені так печеш,
Як йодом змащені рани.
Від мене вже не втічеш
В полоні самообману.
Ти тьохкаєш в грудях моїх,
На серці затягуєш шрами.
Та вже не загоїти їх,
Ці ролі роздаті не нами.
У цій безглуздій війні
Обом нам судилось горіти.
Бо знаєм і я, і ти -
За щастя треба платити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319430
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2012
автор: Vertigo