( лист двадцятилітньої давності )
( присутні діалектизми )
Гонить , цьоцю, ня нужда
Може здиблюсь з Вами
Мушу їхати я з хати,
Крутнувши мозгами.
От зібравсє я в дорогу,
Торбами обклавсє
І з Борисом за кордон
До Польщі подавсє.
Прибули ми за кордон
Десь так о півнОчі,
Як Ви, цьоцю, споглядали
Свої сни дівочі.
На кордоні,як то звикле,
Служба не спішить,
Лиш одна у них гризота, -
Людей заморить.
Так провівши цілу ніч
По отій причині,
Потягли сумки на стіл ми
О восьмій годині.
Всьо сє , цьоцю, так трєсе,
Як банні листочки,
Як таможня проглядає
Ті наші сумОчки.
Вивертают всьо до щенту,
Мов шукают міну
Кажут нести товар в скупку
За мізерну цІну.
От так витягши з нас соки,
А з мене комплекти
Почали нам по пашпортах
Печатками пекти.
Так попали ми в ПольщУ
В вас єнчі порядки
Не марав си там ніхто
Рук об наші тряпки.
Потримавши з півгодини
Нас пустили з Богом
Опинились ми далеко
За рідним порогом.
Й починає голова
В тебе туманіти
Де ти маєш той товар,
Як найкраще діти,
Ткнули пальцем в карту ми,
Цьоцю, де попало
І у Бохню під Краковом
Нас життя загнало.
Провели ніч на вокзалі
Рано лиш світає,
Торби в зуби й "у перьод"
Нас базар чекає.
Розложили на газеті
Всі свої товари
І почали з поляками
Свої тари-бари.
Сидиш собі й свій товар
Звісно вихваляєш
Й помаленько тисячі
До тисяч складаєш.
А вечером на вокзал
Знов на лавці спати,
30 тисяч за нічліг
Звісно шкода дати.
За три тисячі на вечер
Зупки си позволиш
Й щоб продати товар рано
Ввечер Бога молиш.
От так тиждень ми провели
На таких пайочках,
От так тиждень ми проспали
На отих лавОчках.
Та поїхав мій Борис
По своїй родині
Й залишився я один
В Бохні на чужині.
І рішив я тут у Бохні
Роботи шукати
На мізерні в нас заробки
Нема що вертати.
Бо за день в вас, цьоцю, можна
Стільки заробити
За чим у нас цілий місяць
Я мушу ходити.
Вчепив я собі тарифу
Же "Шукам роботи"
Й помаленько продавав
До машини дроти.
Найшов друга по нещастю
І ми собі сіли
Під одною тарифою
Тілько би нас хтіли.
Повезло лиш Василю
Взяли го косити
Я ж знов мусив на базарі
Роботи просити.
Прийшов Василь на вокзал
Ввечер по роботі
Розложились на лавках,
Зекономив злоті.
Вставши рано, на базар
Поплентались знову
Повезло нам, - бо обох
Взяли на будову.
Почали ми на машину
Пустаки грузити,
Почали ми на будові
Нелегко робити
Ну а ввечер на вокзал нас
Привіз Метек спати,
Бо нічліг нам по роботі
Не мав змоги дати.
Аж на другий день на стриху
З кОтами ми спали,
Перший раз за цілий тиждень
Ноги рівно мали.
Так одержали кімнату,
Майже, як в готелі,
Від радості ми скакали,
Чуть що не до стелі.
Бо вже стало нам нормально
Де жити, де бути,
Бо вже міг ти себе просто
Людиною чути.
Є де спати, є де сісти,
Є де тіло вмити,
Є де лахи по пранні
В теплі посушити.
За такі удобства, цьоцю,
Тра добре робити,
Що ми й робим з Василем,
Нас не тра просити.
Від світанку до смерку
Робим , що є мочі
По роботі, по вечері
Міцно спимо в ночі.
А в неділю на базар,
Що день марнувати,
Пару тисяч за дроти
Все ж можна вурвати.
О така то в нас робота,
Так ми поживаєм,
Так за домом щовечора
Потихо скучаєм.
Та мусимо ще хоч трохи
Отут поробити,
Щоб копійку,яку другу
Для сім'ї зложити.
Щоб , приїхавши додому,
Чув ти себе хлопом
І прийшовши в магазин
Щоб не клацав ротом,
А купив жінці і дітям
Все що забажают,
Бо як - не як мужика
Може в хаті мают.
До роботи , до схід сонця
Встаєм не зіваєм,
Для підтримки живота
Чайок попиваєм.
Приїжджа "Ніссан" за нами
Відвозить до праці
Тепер лиш давай роботу
Все решта при , -... плечах.
І шуфлюєм , цьоцю, ми
І риєм земельку
Від піску і від цементу
Витираєм пельку.
Трьом майстрам усе під руки
Положити треба,
Бо воно то все , як звісно,
Не впаде із неба.
І жорнує бетонярка,
І важчає тачка,
І скудіє у жолудку
Вранішня заначка.
Без хліба дають обід
О другій годині
Сьорбнеш, хлепнеш, задимиш
Й в рух знов по хвилині.
От так й Сонечко зайде,
А ти все шуфлюєш
І до п'ятої години
Бетонярку чуєш.
А приїдемо до хати
То палимо в грубі,
Бо вечори не тепленькі,
Зуб скаче по зубі.
Зваримо собі чайку
З'їмо хліба з салом
І від групки по хвилині
Тепло валить валом.
Так пробувши отут місяць
Заробили злоті
І поїхали додому
Ввечер по роботі.
По болоті, по дощі
В ночі по стациях
Потягли ми свої кости
По ваших колєях.
В Перемишлі здибав я
Колегів з торбами,
Що від бегів достают
До колін руками.
Прекрочили ми щасливо
Границю до краю
З чим себе я звісно, цьоцю,
Сердечно вітаю.
Допер вже до ТернопОля,
Тут ніч каратаю,
Аби ніч сходила швидше
От вірші складаю.
Ну поки що ,цьоцю, все
Бувайте здорові
Через пару годин я
Вже буду в Борщові.
Файна ,цьоцю, заграниця,
Та тягне додому,
Ще раз бувайте здорові
І крапка на тому !
01.11.1992 р. м.Тернопіль ж.д.вокзал
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319348
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 05.03.2012
автор: Олекса Терен