***
Одна лиш доля і одне життя.
Іти вперед чи вічно повертати...
Одна дорога, що веде до страти,
Один момент, що вцілить в каяття!
На плечі автомат чужих судомів -
В підпілля, і зпідпільнено назад...
Не втримав, не отримавши порад
Від лживомовних тихих мажордомів.
І вже до нині: безязика тінь,
Що лиш очима зиркає з-під лави,
Ше й до сих пір чекаючи облави,
Що віддробенить зрадою од стін.
А ми - нащадки: хто, чиї? Не знати...
У кожного - історія своя!
Свої образи... Зрештою, сім"я,
Котра велить покірно промовчати,
Бо, бачите, і доля, і життя -
Лишень одне... Назад? Вперед? Гадайте!
Та тільки честь минулому віддайте,
І майте честь на спробу каяття!
(5.03.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319336
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2012
автор: Леся Геник