Ну чого я нещасливий?!
Ну чого я так живу –
Чом мене шатають хвилі?
Не у сні, а наяву!
Чом лишився я отут?
Серед снів, в проблемах…
Я не можу відімкнуть –
Двері ті, що мені треба…
Я не можу наступить, -
На свої тут страхи,-
Не зайду я у цю мить,-
До своєї хати…
Не прийду я у свій Дім,
Де щасливе серце,-
Бо в тумани я забрів,-
А вийти нелегко…
Трудно якось роздобуть,-
Бід проблем всіх ключик,-
Лиш собов тут треба буть, -
А не серце мучить.
Не потрібно горювать -
На щасливім полі –
Вийшов сум у цих рядках…
Тай піду поволі…
P.S.
Десь давно я зрозумів –
Що природня радість,
Що як ти відчуєш біль –
То десь ти не правий -
Не туди ти повернув,-
Із прямого шляху,-
Щоб закінчити свій сум,-
Треба радості дістати.
Треба радості шукать
Десь у Світі, чи у собі,
Щоб вернутися на шлях,-
Треба завше буть свідомим.
15.07.2011р. Дякую:-)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319315
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.03.2012
автор: Santos