Ця чортівня, якої світ не бачив,
Надвечір знову лізе мені в очі.
Сьогодні я таке - візьму й заплачу,
Й піду гуляти містом на пів ночі.
Я стану під вікном твоїм, а ноги
Горітимуть в резині марки конверс.
Хай дах жбурнуть в твою макітру боги,
Щоб миттю припинились оті стони!
Чом там не я? То може краще вмерти?
Щоб ти мене торкався, мною дихав?
Я вже не та - безмрійна і не вперта.
І ти то вже якесь міфічне диво..
Апорія.. Хай грець тобі на цьому.
Сам сатана пускав амурні стріли.
Коли помру, прийди мене поцьомай -
Я ж буду недосяжна у могилі.
Як Місяць той. Якого ти бажаєш,
Шукаючи у зливах в небо сходи.
Чи вже знайшов? Іди до дідька, знаєш!
Бо ж я тебе кохатиму до скону.
От чортівня.
04. березня. 5:03
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319314
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2012
автор: Дякую, Ще., будь ласка)