Вогненні поцілунки,
Нестримне кохання,
Трепетних подихів у тиші відлунки –
Це моє вічне бажання.
Прагну ніжно доторкнутись до її губок
Потягнути радості життя потік.
Хочу з нею я зчепитись,
Щоб не могли ми відліпитись.
І відчути рожевих уст заряд,
Щоб током бахнуло й приємно обігріло
І так декілька годин підряд.
З губок, налитих соком,
П’ю – не можу напитись.
І хай вилізе мені це боком,
Не можу і не хочу зупинитись.
Як сплетіння душ,
Сплетуться наші язики.
Це вже переходить до шкідливої звички
Відчувати поряд її п’янкий духм’яний дух.
Така солодка мрія,
Така вона неблизька,
до неї веде кожен крок і кожна дія.
І поки що мені ця мрія, як колиска.
Бо з цією мрією засинаю
Поки є надія
І доки віру в неї маю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319260
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 05.03.2012
автор: Dingo Барський