Я своє серце покладу на плаху,
Думки незрячі відгоню від себе,
Піду вперед, бо я не знаю страху,
Аби у цьому бачив лиш потребу.
Плече в плече із братом поруч стану,
Ще й попрошу підтримки в свого сина,
В бою загою роз’ятрівшу рану,
Яка на тілі в неньки України.
Щоб для людей на берегах Дніпрових,
На правій і на лівій половині,
Життя розквітло цвітом калиновим,
На нашій славній, рідній Україні.
Хіба ж моя земля не заслужила цього,
Хай буде вільна, як у небі птаха,
А за життя достойне для народу,
Я вийму серце й покладу на плаху.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319232
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2012
автор: Віталій Назарук