Яке складне це кохання,
Тут марні наші сподівання
Як жаль, за не здійснені мрії
Не залишилось більше надії,
Знову крики у хворій душі,
Забуду, пробач, невдача в житі
Розбиті навіки наші серця!
Забуду? Ні! Лише здається.
Настільки важке це звикання
Яке ми називаємо кохання
Забирає всі життєві сили,
За те, що його приручили.
Воно не помре безперечно
Без нього життя недоречне.
І попри душі моєї благання,
Я не забуду це кохання!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319196
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2012
автор: Андрей Апостол