Я вирвав тебе як пухлину,
І рану залізом припік.
Хотілося дертись на стіну,-
Терпів і тримався як міг.
Біль вщух. Відійшов на задвірки,
Залишивши осад в душі,
Що вийшов піском через нирки.
Ми стали навіки чужі.
Я окріп. Знову звівся на ноги,
І сильнішим ставав не по днях.
Лиш зрідка свербить на погоду
Спотворений шрам на грудях.
-//-//-//-
Ти стоїш, поглядаєш з-під лоба,
І дереш іще свіжий рубець.
Рецидив. Повернулась хвороба,
Невже це іще не кінець?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319132
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2012
автор: maxaon