Чи ведеш корабель у безкрайому морі?
Чи бредеш без кінця по безлюдній пустелі,
А чи б’єшся безсило в безмовному горі?
Чи рахуєш відбитки думок аж на стелі?
Чи ведеш свій літак аж далеко за хмари?
Чи шукаєш ти вихід з густого туману,
А чи сняться тобі якісь дивні примари?
Чи не можеш розплутати нитки обману?
Аж ніяк тобі не обійтись без сумління!
Наче компас надійний, покаже дорогу,
Дасть полегшення, скине із серця каміння,
Не відкинь лиш його засторогу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319131
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2012
автор: Люба Василик