Уранці дощ прокрокував світами,
Торкнув вустами паралельний світ.
Тоненькі душі стали небесами,
Жорстокі душі вилились у лід.
Дощ крокував сміливо по планеті,
Рвав дивні струни скрипки павука.
В долонях ночі зоряну комету
Згасила сріблом росяна ріка.
Пробігся дощ – і враз його не стало,
Лиш відгомін ховала в норах синь.
В повітрі краплі трохи постояли,
Подумали – й метнулись в височінь.
Рожевоперсті айстри на осонні
Ліниво спали, бризнувши в зірки
Вишневим рідним духом підвіконня
На відстані дитячої руки.
А краплі-душі досі не вмирали,
Лягли на землю срібним килимком.
Важкі копита дзвони розбивали,
Мустанга ноги рвались над струмком.
Повіяв холод враз – і краплі-роси
Покрили льодом трав нефритне тло.
Від нього вчарувалась навіть Осінь –
Чи то кришталь, чи то дзеркальне скло...
А краплі грались в сонці голосами,
І тільки знали різнобарвні сни,
Що дощ востаннє крокував світами,
Покинувши це небо до весни....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319071
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2012
автор: Оля14