Де з океаном небокрай
у пошуках злилися правди,
мій побратим сказав: «Прощай!
Я залишаюсь тут назавжди.
Вклонися рідним берегам
і розкажи Дніпра порогам,
що дух вкраїнський не продам,
як не продав я віру в Бога.
Життя так збудувало міст,
так долі вишило сорочку,
лиш матері скажу: «Простіть!»,
а батько зрозуміє мовчки.
Шматочок рідної землі
на грудях в мене у хустині» -
крізь гуркіт авіатурбін
донісся голос побратима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318978
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.03.2012
автор: Борода