Останні оденки снігів на місто, глибоке і чорне.
І диханням гріти долоні, і довго чекати тепла.
Яким старовинним сувоєм ти серце самотнє розгорнеш,
коли проясніє у ньому гірка бурштинова смола?
Коли долежать ці замети глевким мʼякушем посірілим
і вибухне листям пахучим старий і занедбаний ліс,
ти станеш на південь обличчям і будеш молитись невміло
самими німими вустами, словами, які не збулись.
Останні оденки снігів осиплються з неба так щедро...
Хай сниться засніжена північ вишневим льодам снігурів,
кочують гарячі вітри в далеких вітрильниках кедрів
і талі весняні молитви, мов хмари, колишуть вгорі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318958
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2012
автор: Strannic