Тиха кімната у центрі містечка
Світло застигає ще на шторах грубих
На шиї уже затягнулась вуздечка
Сон. Під покривалом звісток нових.
Тихо шепочуть надворі дерева
Пора прокидатися - світла пора.
Штори смикнеш у два різні боки
І світлом заллється кімната-нора.
Нервово затягуєш вузенький пасок
Блискавку куртки неквапно смикнеш
Кинеш прокляття у сторону масок
Й, стираючи боти у долю підеш.
Нема й меланхолії. Все так попсово...
Зжувалась сторічна гумка в зубах.
А їм посміхаєшся, кажеш: чудово!
І линеш подалі - весь у думках.
Думках ні про що. Із пустого в порожнє.
Ще швидше стираєш ржавий асфальт
Пазлами крутяться пальці на нервах
Нарешті побачив! Тобі себе жаль.
Ти раб почуттів, і раб матер"ялів
Фізично й морально попав у капкан.
Кладуть тобі квіти. Дарма, що зів"ялі.
В могилу кладуть. Прощавай, н...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318767
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 03.03.2012
автор: Стефан М.