Сумні ряди біліючого древа,
Де шурхотіли рукави наших стараннь
Запам"ятали нас такими, як їм треба.
Не буде з ними болісних прощань.
Відгризши шмат гранітної дороги,
Блукаючи зі швидкістю життя
Звернемо з неї, ледь зберігши ноги.
Знайдемо іншу, може, навмання?
Бувайте, білі стіни коридорів.
Бувайте, сірість днів і блиск ночей.
Бувайте, біганина до знемоги
Й великі перемоги без мечей.
З дитинства у життя відкрила дверці.
Якщо були гріхи - мене прости.
Твій погляд ніжний лишиться у серці.
Твоє тепло нас грітиме завжди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318766
Рубрика: Присвячення
дата надходження 03.03.2012
автор: Стефан М.