Ментальне почуття кохання
Зникає між захопленими
Проміжками щастя.
Мигдальне печиво
Згорає крихтами
На твоїх губах.
Золотисте, сухе
Тісто
Пахне твоєю мораллю,
Смакує твоїми принципами,
Що не припиняють свого існування
Завдяки солодким метафорам,
Які зготовані на твоїй
Крові.
Я вип’ю те варево,
І осиплюсь непотребом
На ґринджоли з бамбуку
У теплих краях,
Де сонце сходить.
Вже опівдні
Я оближу
Твої нектарно-квітчасті
Губи,
Зроблені не на лавочках
В Китаї,
А на берегах
Шрі-Ланки,
Бо я знаю –
Ти не підробка,
І «Perfect» у тебе
Без дірочок,
Вони теж бездоганні,
Як і все, до
Чого ти торкаєшся.
Твій порух –
Моє волосся падає
Тобі на груди.
Мій порух –
Твоя рука проводить
По тендітності спини,
І з цього моменту
Я теж ідеальна,
Неначе Семірамідин
Богемний сад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318547
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2012
автор: Тереза Абіс