Присвячую одній колезі
Надівши маску, ще зрання,
Вона спішила на роботу,
Така ж покірна, мов ягня,
Демонструвала всім турботу.
Та жовч проїла все нутро,
В очах презирство не сховаєш,
В душі чорніє коловрот
Й пустоти вже не залатаєш.
Зніми вуаль, відкрий лице.
Ти віриш в власну без гріховність?
Та від неправди всіх трясе!
Вбива не щира красномовність.
Велика здатність до обману -
Батьки не вчать цього дітей.
Звідкіль задатки від тирану,
Боюсь завжди таких людей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318239
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.03.2012
автор: Любов Чернуха