Діють твої механізми,
Поки їх ти не збагнеш!
Страх тебе все буде їсти,
Поки корінь не знайдеш!
Поки в собі не побачиш,-
Цю єдиную журбу-
Будеш завжди наче м'ячик,
Відлітати "по пінку".
Будеш завше діставати!-
Від емоцій,- Від своїх!
Поки не досягнеш хати,-
Від якої їх приніс!
Поки не заглянеш в пітьму-
В край до жахів і страхів,-
Доти будуть тебе їсти,-
Якщо це не зрозумів.
Вірш про те, що кожна людина є заручником дії своїх страхів, комплексів переживань. Механізми цих процесів проходять повз людську увагу і тому не усвідомлюються людиною. Якби люди спостерігали за виникненням занепокоєння, страху, журби, якби вони бачили як в розумі виникає ця буря, то вони би були їй не підвласні.
Дякую.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318223
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.03.2012
автор: Santos